Ностальгія -

Весняна посмішка згори,

В домі сам.

Субота, вечір назавжди,

Ліг, не встав.

Рілля на небі то роки,

Плач — мій птах.

А попід серцем будяки,

Знай свій жах.

Приспів:

І посмішка болить,

І любов не ворожить,

Вгамуйся ж моя хижа

Ностальгія.

Шаленим став вогонь

Її страшних долонь,

Та вперто ростуть хвилі

Ностальгії.

Про неї подумки згори,

Я ж не сам.

Бо сам під небом назавжди,

А ж десь там.

Сміюсь тоді коли болить,

Плачу в кайф.

Є ще шаленство що горить,

То віри драйв.

Приспів:

І посмішка болить,

І любов не говорить,

Бо хоче мене мила

Ностальгія.

Її слова — вогонь,

А радість її вронь,

І вірить моє серце

В її крила.