Самота - Наталья Могилевская

То зима, то весна стала срібно-зеленим,

То у радощів присмак біди іди туди, я одна,

Наче ми полонені самоти і щоночі, що ночі, що ночі

Сни ти бачиш тривожні і злі і прокинувшись тихо шепочеш: «Наталі».

Приспів:

Ти самотній, я самотня, ми в розлуці, як в безодні,

Наче кара Божа, на чаклунку схожа, чорноока самота.

Хтось наврочив тобі, і мені хтось наврочив

Розвели поміж нами мости і куди не підеш всюди чорнії очі самоти, самоти

І щоденно, щоденно, щоденно в небесах на прозорому склі

Ти ім'я моє пишеш натхненно «Наталі, Наталі…»

Приспів:

Ти самотній, я самотня, ми в розлуці, як в безодні,

Наче кара Божа, на чаклунку схожа, чорноока самота.

Ти самотній, я самотня, ми в розлуці, як в безодні,

Наче кара Божа, на чаклунку схожа, чорноока самота.

Ти самотній, я самотня, ми в розлуці, як в безодні,

Наче кара Божа, на чаклунку схожа, чорноока самота.

«Наталі, Наталі…»