Мєдляк - Skinhate

Там дуже, дуже тепло,

Зими немає зовсім,

Там фантастичні зорі,

Коли на небі вже Луна!

Стелі немає, небо там тримають

Рясні колони зеленого гаю,

Повітря те вдихаю —

Про світ дурний я забуваю!

Там спокійно, нема людей

В дебільних масках,

Світить Сонце —

Воно немов в моїх руках,

Я втрачаю, себе у ньому я розчиняю,

Це не складно,

Головне — забути страх!

Там є лазурне море,

Там в білих шапках гори,

Там глибочезне небо

І не буває там грози!

Дихати легко, думати легко,

Від всіх та всього там так далеко,

Немає бруду людського та зради,

Там можна час не рахувати!

Як в дитинстві, коли ніщо не заважає,

Світить Сонце —

Воно немов в моїх руках,

Я втрачаю, себе у ньому я розчиняю,

Це не складно,

Головне — забути страх!

Мене гріють хвилі,

Мене не гріють мрії

Зраджених ідей,

Я знати не хочу

Про те, що десь існує

Світ дурних людей…

Я чую звук,

Немов хтось хоче

Відчинити мої двері,

Я вас благаю, не робіть,

Не робіть цього будь ласка,

Я не хочу прокидатись…

Не змушуйте мене —

Це мої мрії, мій сон,

Моя власна казка!!!

ЗАМКНУТЕ КОЛО!!!

МОЯ ПРОБЛЕМА —

УСЕ, ЩО НАВКОЛО!!!

Так я залишаюсь,

Не дітися нікуди

Від сірості буття…

Але я тримаю в руці пісок надії -

Яка і є життя!

Це і є життя!