Востаннє - Таисия Повалий

У твоїх обіймах ніч пала, не здолає, а ні сон, а ні мла.

Жагою втіхи втомлені тіла, ця історія, як світ стара.

Завмирає все довкруг востаннє і любов вмирає ранком, як від ран.

Не дай вам Боже звідати хоч раз, зрозуміло все без зайвих слів.

Не жалію, що туман між нами ліг, цей туман з невиплаканих сліз.

Чим для тебе, любий мій, були наші ночі, зрозумієш серед злив у обіймах іншої

колись.

А я не благаю ніжності востаннє, не почуєш з уст моїх зітхання.

Мовчання — хрест тяжкий для двох, де легку розіп'яту любов я понесу одна.

Лиш здавалося, що ми одне, промайнемо крізь життя,

І не торкне нас гірка отрута забуття, ця історія, як світ стара.

Завмирає все довкруг востаннє і любов вмирає ранком, як від ран.

А я не благаю ніжності в останнє, не почуєш з уст моїх зітхання.