Мана - Воплі Відоплясова

Часто бува

Минає радість і мла,

Здається, ніби любов.

Але сумні

Ідемо далі самі,

А поряд з нами мана.

Я не зумів,

Тобі сказати не зміг,

Що я, напевно, люблю.

І не хотів,

Насправді, геть не волів

Порушить певний баланс.

Набуває зміст

Небувалих змін,

Таємничних рис

Невідомий символ.

Пам’ятаю сни,

Де поля рясні,

І суниці скрізь,

Ти така красива,

Мене звеш кудись.

Море проблем

Зникає швидко на мить,

Коли згадаю тебе.

І телефон

Схоплю та й кину ізнов,

Хай зріє наша любов.

Далебі біда

Піде назавжди.

Буду я, як дрізд,

Полечу сміливо.

Полечу на схід,

Може, на Китай.

І потім, стрімкий,

Поверну на північ.

Доленько, прощай!

Я не зумів,

Тоді сказати не зміг,

Що я, напевно, люблю…